Сучасна система державного устрою в Україні вже більше тридцяти років проходить випробування на предмет оптимальності її конструкції, самодостатності при прийнятті рішень, зваженості прийнятих рішень тощо. Тому постійно робляться спроби удосконалити ті проблемні механізми, які публічно визнаються недосконалими. В такому контексті не дивно, що визнається проблемним примусове виконання рішень, особливо, коли мова йде про державних і приватних виконавців. Об’єктивно, значна частина рішень судів і, навіть, рішень Європейського суду з прав людини в Україні не виконується. Але чи можна вважати взятий курс на розширення контролю за діяльністю цих владних посадових осіб з боку суду певним способом забезпечення дисципліни в їх діяльності?